регент
РЕ́ГЕНТ, а, ч.
1. Тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також тоді, коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу.
В Портсмуті ось уже кілька днів панує незвичайне пожвавлення. На позолоченій яхті прибув принц-регент, майбутній король Британії (О. Довженко).
2. муз. Диригент хору, перев. церковного.
На виїзді отцю Харитонові довелось давати хабарі протодияконові, півчим, конторщикові й регентові (І. Нечуй-Левицький);
А чи мало в нас випадків, коли прекрасна ланка чи ціла бригада одночасно й чудесний культурний хор, а ланкова чи бригадир – передові і водночас досвідчені регенти?.. (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)