1. Те саме, що читець; 2. Керівник церковного хору
Словник церковно-обрядової термінології
Значення в інших словниках
регент —
ре́гент іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
регент —
-а, ч. 1》 Тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу. 2》 Керівник церковного хору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
регент —
Державець, владця, (хору) див. диригент
Словник чужослів Павло Штепа
регент —
(від лат. regentis — той, що керує) — керівник церковного хору. Підготовка Р. здійснювалась в регентському класі Петербурзької співацької капели та Московському синодальному училищі. Традиції підготовки регентів продовжуються в сучасних духовних навчальних закладах України.
Словник-довідник музичних термінів
регент —
РЕ́ГЕНТ, а, ч. 1. Тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також тоді, коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу.
Словник української мови у 20 томах
регент —
ре́гент [від лат. regens (regentis) – правитель] 1. В монархічних державах тимчасовий правитель держави замість монарха. 2. Диригент хору, здебільшого церковного.
Словник іншомовних слів Мельничука
регент —
ДИРИГЕ́НТ (керівник колективу виконавців у оркестрі, хорі, оперному або балетному спектаклі); КАПЕЛЬМЕ́ЙСТЕР (хору або оркестру); РЕ́ГЕНТ (хору, перев. церковного). Зблиснула над головою диригента паличка. Зірвалася в залі злагоджена пісня (Ю.
Словник синонімів української мови
регент —
РЕ́ГЕНТ, а, ч. 1. Тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття і т. ін. монарха, а також коли престол лишається незайнятим протягом тривалого часу.
Словник української мови в 11 томах