регламентований
РЕГЛАМЕНТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до регламентува́ти.
Старовинне весілля являло собою суворо регламентоване, драматичне дійство, що дійшло до сьогодні з дохристиянського часу (із журн.);
Він прийшов. Ради ночі, без свідків прийшов. Тільки виняткові причини спонукали його на такий, регламентований умовностями побуту, жест (Іван Ле);
// у знач. прикм.
Час перерви поділяється па регламентований відпочинок та особисті потреби (з навч. літ.);
// регламенто́вано, безос. пред.
Питання про знешкодження стічних промислових вод перед спуском їх у водойми загального використання розв'язано нашими інженерами та вченими й регламентовано урядовими постановами (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)