регула
РЕ́ГУЛА, и, ж., заст.
Правило.
– Вибачай, козаче, не то для тебе, і задля рідного батька не зміню своєї регули (О. Стороженко);
Це був молодий самовпевнений нахаба, який не знав про існування на світі якоїсь там ґречності, якихось загальноприйнятих регул доброго поводження (П. Загребельний);
// військ. Статут.
– Мій побратим, кажу, першим викликався. Треба ж і мені озиватись, така вже козацька регула (П. Панч);
– Ось тобі молодик. Бери його під свою руку і вчи козацької регули та звичаїв (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)