регіментар

РЕГІМЕНТА́Р, розм. РЕЙМЕНТА́Р, я́, ч., заст.

1. Воєначальник, командир військ.

Пан рейментар походжає: дивітеся, люде, Хто ся тільки збунтував, то всім теє буде (А. Кащенко);

По довголітній службі в званні регіментаря численної збройної залоги князів Острозьких батько цього хлопця Стефан Хмелевський, названий... Олександром Македонським Речі Посполитої за звитяги ратні, тепер дістався чину регіментаря всіх коронних військ на Україні (Іван Ле);

// Командир регіменту.

Після огляду війська коронний гетьман повелів викотити жовнірам двадцять бочок вина, видати з його кошар баранів та биків, а сам покликав до себе в намет регіментарів на обід (Н. Рибак).

2. Голова держави; особа, що очолює державу.

– Боже ти мій, він ще питає! В тінь тебе відсунув, – він, гетьман, рейментар твій, а ти хто такий? У його Андрій [орден] на груди, а в тебе гузик, та ще доньку до себе забрав (Б. Лепкий);

Останній гетьман Кирило Розумовський був більшою мірою російським придворним, аніж козацьким регіментарем, тож із булавою розлучився доволі спокійно (із журн.).

Значення в інших словниках

1. регіментар — Регімента́р: — командир регіменту, полку найманого війська [55]  Словник з творів Івана Франка
2. регіментар — регімента́р іменник чоловічого роду, істота командир полку іст.  Орфографічний словник української мови
3. регіментар — -я, ч., заст., рідко. Командир регіменту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. регіментар — регіментар, рейментар командир, полковник, начальник  війська, керівник  Словник застарілих та маловживаних слів
5. регіментар — РЕГІМЕНТА́Р, я́, ч., заст., рідко. Командир регіменту. Після огляду війська коронний гетьман повелів викотити жовнірам двадцять бочок вина, видати з його кошар баранів та биків, а сам покликав до себе в намет регіментарів на обід (Рибак, Переясл.  Словник української мови в 11 томах