редут
РЕДУ́Т, у, ч., військ., іст.
Зімкнуте квадратне або багатокутне польове укріплення, здатне до самостійної оборони.
Окопи польського табору з брамами, з висуненими наперед і на ліве крило редутами припирали до берегів Дністра (О. Маковей);
24 серпня Наполеон підійшов до російського редуту біля села Шевардіна. Шевардінський редут з величезним героїзмом обороняли його нечисленні захисники (з навч. літ.);
* У порівн. Три шаблі не погнуться і не впадуть, У серце враже буде шпаги замір, Коли постане раптом, як редут, Ворожий бриг із моря перед нами (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)