резерв
РЕЗЕ́РВ, у, ч.
1. Запас чого-небудь, який спеціально зберігається для використання в разі потреби.
Виявилося, що це вельми дефіцитні й дорогі ліки і що їх запаси у відділенні вичерпалися. Мухновський сказав, що він витратив навіть особистий резерв (Ю. Мушкетик);
Страуси, як і верблюди, можуть протягом десяти днів обходитися без води, жити за рахунок внутрішніх резервів (з газ.);
// перев. мн. Ще не використані можливості, засоби для здійснення чого-небудь.
Космос нині став грандіозною лабораторією, в якій випробуються не лише сміливі технічні ідеї, .. а й сучасна людина, її можливості, приховані резерви організму (із журн.);
Великий резерв економії металу в підвищенні міцності й зносостійкості найвідповідальніших вузлів і деталей машин (з наук. літ.);
На металургійних заводах є величезні резерви (з газ.).
2. Джерело, звідки беруться нові сили для кого-, чого-небудь.
Дев'ятий, обернувшись до Лещенка та Краснопольського, кинув їм, як докір: – Бачите, скільки резервів? Людські резерви у нас невичерпні, їх тільки розворуши! (О. Гончар);
Торгово-промислова буржуазія [після реформи 1861 р.] одержала невичерпні резерви робочої сили (з мемуарної літ.);
Саме молодь становить резерв припливу свіжих сил у науку (з наук. літ.).
3. Частина військ, залишена в розпорядженні командира й призначена для використання в разі гострої потреби в бою.
Резерви й тилові частини не встигали підтягатися до діючих лав (В. Еллан-Блакитний);
Командування резерву містилося просто в лісі, біля Тернополя, і прибулих у резерв бійців .. кидали на поповнення діючих, здебільшого кадрових прикордонних частин (Іван Ле).
4. Категорія громадян, які перебувають на військовому обліку й призиваються в армію в разі необхідності.
Словник української мови (СУМ-20)