резонатор

РЕЗОНА́ТОР, а, ч.

1. спец. Пристрій або прилад для відтворення й підсилення акустичних, електричних та ін. коливань.

Найпростіший спосіб зробити зал придатним для роботи в режимі природного звучання – надати сцені форми резонатора (з наук.-попул. літ.);

За твердженням реставраторів, резонатор має незвичайну форму. Посудина, заглиблена в товщу стіни на півметра, нагадує амфору (з газ.);

В її [кімнати] підлозі і стелі були резонатори, що виходили до однієї з стін, за якою в закритій ніші сидів писець (Ф. Бурлака);

* У порівн. Щез ненастанний гуркіт вагона, що, як величезний резонатор, вбирав у себе всю складну мішанину звуків, викликаних рухом поїзда (П. Колесник).

2. Порожнина рота, носа, грудної клітки, при зміні величини яких змінюється тембр голосу й звуків мовлення.

Як і при читанні, при співах велике значення мають вправи для розвитку голосу, виголошення окремих звуків на середній висоті й використання голосових резонаторів (верхнього і нижнього), а також правильне посилання звуків у простір (з навч. літ.);

Резонаторами мовного апарату служать порожнини, розташовані над голосовими зв'язками й під ними (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. резонатор — резонатор, род. резонатора, мн. резонатори, род. мн. резонаторів (від лат. resono – відклик) коливальна система, в якій відбувається накопичення енергії за рахунок резонансу з вимушеною силою.  Фізико-технічний словник-мінімум
2. резонатор — резона́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. резонатор — -а, ч. 1》 спец. Система, прилад, де виникає або може виникнути резонанс. || Пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних та інших коливань. || Підсилювач звука в музичних інструментах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. резонатор — (від лат. resonare — відгукуватись) — 1. Пристрій, налаштований на певну частоту власних коливань, який під впливом дії хвиль вібратора викликає інтенсивні коливання з такою ж або близькою частотою.  Словник-довідник музичних термінів
5. резонатор — резона́тор (від лат. resono – звучу у відповідь, відгукуюсь) система (або тіло), прилад, де виникає або може виникнути резонанс.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. резонатор — Резона́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. резонатор — РЕЗОНА́ТОР, а, ч. 1. спец. Пристрій або прилад для відтворення і підсилення акустичних, електричних та ін. коливань. Найпростіший спосіб зробити зал придатним для роботи в режимі природного звучання — надати сцені форми резонатора (Наука..  Словник української мови в 11 томах
8. резонатор — (лат. — відзвук) Пристрій для поліпшення акустики в споруді.  Архітектура і монументальне мистецтво