рекрутчина
РЕКРУ́ТЧИНА, и, ж., іст.
Рекрутський набір.
Кожен з них думав у цю мить, що і його може незабаром спіткати рекрутчина (О. Полторацький);
Уведення рекрутчини з кінця XVIII ст. дало поштовх до витворення цілого ряду рекрутських пісень (з наук. літ.);
Характерним явищем суспільного життя країни як дореформеного, так і пореформеного періоду була рекрутчина та служба в царській армії (з наук. літ.);
// Перебування в рекрутах, рекрутська служба.
Він зарані пильнував про те, щоб та рекрутчина не стала синові дуже важкою та гіркою (Панас Мирний);
Важке слово не йшло з вуст, а уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)