рекрутчина
РЕКРУ́ТЧИНА, и, ж., іст. Рекрутський набір.
Кожен з них думав у цю мить, що і його може незабаром спіткати рекрутчина (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 137);
Введення рекрутчини з кінця XVIII ст. дало поштовх до витворення цілого ряду рекрутських пісень (Муз. праці, 1970, 238);
Характерним явищем суспільного життя країни як дореформеного, так і пореформеного періоду була рекрутчина та служба в царській армії (Нар. тв. та етн.. 3, 1968, 37);
// Перебування в рекрутах, рекрутська служба.
Він зарані пильнував про те, щоб та рекрутчина не стала синові дуже важкою та гіркою (Мирний, IV, 1955, 35);
Важке слово не йшло з вуст, а уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Рибак, Помилка.., 1956, 120).
Словник української мови (СУМ-11)