ректи

РЕКТИ́, речу́, рече́ш; мин. ч. рік, рекла́, ло́; наказ. сп. речи́, речі́ть; недок., що і без прям. дод., заст., поет.

Промовляти.

І плаче, плаче Ярославна В Путивлі городі. Й рече: – Вітрило-вітре, господине! Нащо ти вієш..? (Т. Шевченко);

А пані, мов бездушна, у куточку Стояла німо, й слова не рекла (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. ректи — ректи́ дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. ректи — прв. ур., див. ПРОМОВЛЯТИ.  Словник синонімів Караванського
3. ректи — див. говорити  Словник синонімів Вусика
4. ректи — речу, речеш; мин. ч. рік, рекла, рекло; наказ. сп. речи, речіть; недок., перех. і без додатка, заст., поет. Промовляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ректи — Казати, промовляти  Словник застарілих та маловживаних слів
6. ректи — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. ректи — Ректи́, речу́, -че́ш, -чу́ть (старе)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ректи — РЕКТИ́, речу́, рече́ш; мин. ч. рік, рекла́, ло́; наказ. сп. речи́, речі́ть; недок., перех. і без додатка, заст., поет. Промовляти. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі городі. Й рече: — Вітрило-вітре, господине! Нащо ти вієш..? (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
9. ректи — Ректи, -речу, -чеш гл. Говорить, сказывать. ЗОЮР. II. 50. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865.  Словник української мови Грінченка