ректи —
речу, речеш; мин. ч. рік, рекла, рекло; наказ. сп. речи, речіть; недок., перех. і без додатка, заст., поет. Промовляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ректи —
РЕКТИ́, речу́, рече́ш; мин. ч. рік, рекла́, ло́; наказ. сп. речи́, речі́ть; недок., що і без прям. дод., заст., поет. Промовляти. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі городі. Й рече: – Вітрило-вітре, господине! Нащо ти вієш..? (Т.
Словник української мови у 20 томах
ректи —
Казати, промовляти
Словник застарілих та маловживаних слів
ректи —
ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
ректи —
РЕКТИ́, речу́, рече́ш; мин. ч. рік, рекла́, ло́; наказ. сп. речи́, речі́ть; недок., перех. і без додатка, заст., поет. Промовляти. І плаче, плаче Ярославна В Путивлі городі. Й рече: — Вітрило-вітре, господине! Нащо ти вієш..? (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
ректи —
Ректи, -речу, -чеш гл. Говорить, сказывать. ЗОЮР. II. 50. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865.
Словник української мови Грінченка