реміняччя
РЕМІНЯ́ЧЧЯ¹, я, с., розм.
Збірн. до ре́мінь 1.
Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись, поспівати на дозвіллі... (О. Гончар).
РЕМІНЯ́ЧЧЯ², я, с., розм.
Збірн. до ремі́нь.
Начепив на ніс окуляри, присунув до себе лампу-лобогрійку і заходився обшивати старим реміняччям здоровенні розтоптані валянки (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)