реміняччя
РЕМІНЯ́ЧЧЯ¹, я, с., розм.
Збірн. до ре́мінь 1.
Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись, поспівати на дозвіллі... (О. Гончар).
РЕМІНЯ́ЧЧЯ², я, с., розм.
Збірн. до ремі́нь.
Начепив на ніс окуляри, присунув до себе лампу-лобогрійку і заходився обшивати старим реміняччям здоровенні розтоптані валянки (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реміняччя — реміня́ччя 1 іменник середнього роду збірн. до ре́мінь розм. реміня́ччя 2 іменник середнього роду збірн. до ремі́нь розм. Орфографічний словник української мови
- реміняччя — РЕМІНЯ́ЧЧЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись, поспівати на дозвіллі… (Гончар, III, 1959, 446). РЕМІНЯ́ЧЧЯ², я, с., розм. Збірн. до ремі́нь. Словник української мови в 11 томах