реміняччя

РЕМІНЯ́ЧЧЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1.

Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись, поспівати на дозвіллі… (Гончар, III, 1959, 446).

РЕМІНЯ́ЧЧЯ², я, с., розм. Збірн. до ремі́нь.

Начепив на ніс окуляри, присунув до себе лампу-лобогрійку і заходився обшивати старим реміняччям здоровенні розтоптані валянки (Тют., Вир, 1964, 468).

◊ Дра́ти реміня́ччя з кого — те саме, що Дра́ти (спуска́ти) ремі́нь і Наспуска́ти ремені́в з кого ( див. ремі́нь).

— А сам ти реміняччя не дереш із кріпаків та хлопів? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 124).