репер
РЕПЕР.
РЕПЕ́Р, а, ч., геод.
1. Закріплений на місцевості знак у вигляді стовпчика, рейки і т. ін., що позначає висоту над рівнем моря, визначену нівелюванням.
Зліз [Синявін] на невеличкий припічок на скелі, де стояв репер (Іван Ле);
На старому кукурудзищі навколо репера – пакільця, що визначає центр стовбура майбутньої шахти, – стояли слюсарі-монтажники (М. Рудь).
2. військ. Допоміжна точка, за допомогою якої здійснюється пристрілювання гармат з подальшим перенесенням вогню на ціль.
3. мат. Cукупність лінійно незалежних векторів лінійного простору, взятих у певному порядку і відкладених із спільного початку; те саме що базис у 5 знач.
РЕ́ПЕР, а, ч., муз.
Виконавець репу.
Словник української мови (СУМ-20)