репет
РЕ́ПЕТ, у, ч., розм.
Крик, зойк від болю, переляку і т. ін.
Коли, нарешті, я здолав пересилити спазм і розтулив рота для перших слів, – з горла мого видерся якийсь страшний, надприродний репет (Ю. Смолич);
// Сильний гамір, шум.
З несамовитим галасом наїхали [цигани] в своїх халабудах у село, закололи на галяві панського підсвинка, а потім з не меншим репетом, аніж приїхали, знялися в дорогу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)