репетиція
РЕПЕТИ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Розучування або пробне виконання спектаклю, п'єси і т. ін. як основна форма підготовки театрального колективу чи окремого актора до виступів.
[Яковчук:] Сьогодні репетиція танцювальної групи самодіяльності (В. Собко);
Артист на прем'єрі грає не так, як на репетиції, – до нього приходять справжнє натхнення і впевненість. Він може перевтілитися до кінця, навіть забути на час, де він (Ю. Мушкетик);
// Попереднє пробне виконання чого-небудь.
По Хрещатику, пустельному, безлюдному, на повній швидкості повертаються з репетиції параду танки (В. Собко).
2. перен. Яка-небудь подія, що є провісником майбутнього, ніби підготовкою до нього.
“Відлига” кінця 1950-х – початку 1960-х років може бути оцінена як генеральна репетиція перебудови 1980-х. (з наук. літ.).
3. заст. Репетиторство.
Рожанський знайшов собі репетицію з квартирою і харчами, то оце на тім тижні вибирається (Леся Українка).
(1) Генера́льна репети́ція – остання, завершальна репетиція перед виставою або концертом, перев. у присутності запрошених глядачів.
Був концерт, .. не концерт, а генеральна репетиція Лисенкового концерта [концерту] (І. Нечуй-Левицький);
Ми репетирували п'єсу п'ять днів, а на шостий, після чергової вистави, вночі мала відбутися і генеральна репетиція (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)