репнутий
РЕ́ПНУТИЙ, а, е.
Який репнув.
Дівчина закусила репнуту губу і, зітхнувши шумно, одвернулась лицем до дуба, притислась зручно щокою до сідла (І. Багряний);
Ми на кожному кроці натикалися на розшматоване, розстріляне, недбало кинуте серед побоїща армійське наше добро. Валялись репнуті рогожані лантухи, з яких сухарі висипались на землю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)