рескрипт
РЕСКРИ́ПТ, у, ч.
1. У Росії до 1917 р. – доведений до загального відома лист царя на ім'я певної службової особи з покладенням на неї тих чи інших доручень, з висловленням подяки, оголошенням про нагороду і т. ін.
Кріпосницький характер реформи, яка підготовлялася, цілком виразно був відбитий в царському рескрипті віденському генерал-губернаторові Назимову (з наук. літ.);
Половину коштів III Відділу його [Миколи І] таємної канцелярії він височайшим рескриптом повелів віддати на боротьбу, як він з презирством казав, з словесною пошестю (Н. Рибак);
Він [Багратіон] замість дійової допомоги одержує накази і рескрипти, які збивають з пантелику й заважають діяти в його умовах і становищі (П. Кочура).
2. У Стародавньому Римі – письмова відповідь імператора на подане йому для розв'язання питання, що мала силу закону.
3. У Західній Європі – акт монарха в деяких справах, що потребують його затвердження.
Словник української мови (СУМ-20)