реставратор
РЕСТАВРА́ТОР, а, ч.
1. Фахівець із реставрації (у 1 знач.).
Потьмянілі від часу монети ретельно очистив реставратор, і працівники музею приступили до їх вивчення (з газ.);
Реставратори намагаються відновити авторський лак, а якщо це неможливо, покривають картину новим (з наук.-попул. літ.);
Один з ранніх малюнків Т. Г. Шевченка – “Жіноча голівка” (1830 р.) вийшов з рук реставраторів таким, що здається, ніби його намальовано зовсім недавно (із журн.).
2. Прихильник реставрації (у 2 знач.).
Реставратор монархії.
Словник української мови (СУМ-20)