реставратор
РЕСТАВРА́ТОР, а, ч.
1. Фахівець із реставрації (у 1 знач.).
Потьмянілі від часу монети ретельно очистив реставратор, і працівники музею приступили до їх вивчення (з газ.);
Реставратори намагаються відновити авторський лак, а якщо це неможливо, покривають картину новим (з наук.-попул. літ.);
Один з ранніх малюнків Т. Г. Шевченка – “Жіноча голівка” (1830 р.) вийшов з рук реставраторів таким, що здається, ніби його намальовано зовсім недавно (із журн.).
2. Прихильник реставрації (у 2 знач.).
Реставратор монархії.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реставратор — Реставра́тор: — господар ресторану (реставрації) [22] — господар ресторану [V] Словник з творів Івана Франка
- реставратор — реставра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- реставратор — [реистаўратор] -ра, м. (на) -ров'і/ -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- реставратор — -а, ч. 1》 Фахівець із реставрації (у 1 знач.). 2》 Прихильник реставрації (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- реставратор — реставра́тор (від лат. restauro – відновлюю) 1. Спеціаліст по реставрації. 2. Реакціонер, прибічник відновлення поваленого революцією суспільного ладу. Словник іншомовних слів Мельничука
- реставратор — Реставра́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реставратор — РЕСТАВРА́ТОР, а, ч. 1. Фахівець з реставрації (у 1 знач.). Потьмянілі від часу монети ретельно очистив реставратор, і працівники музею приступили до їх вивчення (Веч. Київ... Словник української мови в 11 томах