реформатор
РЕФОРМА́ТОР, а, ч.
1. Особа, що проводить реформу в якій-небудь галузі.
У літературі він [Т. Шевченко] був великий реформатор, творець нових напрямів, стилів, жанрів (із журн.);
Ім'я К. С. Станіславського – великого реформатора сцени, видатного режисера, актора, творця системи – науки про закони сценічного мистецтва – широко відоме всьому світові (із журн.).
2. Діяч або прихильник реформації.
Левицький був православним і католиком, реформатором і протестантом, буддистом і магометанином разом (С. Скляренко);
Особа чеського реформатора й проповідника [Яна Гуса] зацікавила Шевченка передусім своєю революційною діяльністю (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)