реформатор
РЕФОРМА́ТОР, а, ч.
1. Особа, що проводить реформу в якій-небудь галузі.
В літературі він [Т. Шевченко] був великий реформатор, творець нових напрямів, стилів, жанрів (Вітч., 3, 1964, 120);
Ім’я К. С. Станіславського — великого реформатора сцени, видатного режисера, актора, творця системи — науки про закони сценічного мистецтва — широко відоме всьому світові (Мист., 6, 1965, 38).
2. Діяч або прихильник реформації.
Левицький був православним і католиком, реформатором і протестантом, буддистом і магометанином разом (Скл., Карпати, II, 1954, 307);
Особа чеського реформатора й проповідника [Яна Гуса] зацікавила Шевченка передусім своєю революційною діяльністю (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 189).
Словник української мови (СУМ-11)