1. Словник української мови в 11 томах

реформатор

РЕФОРМА́ТОР, а, ч.

1. Особа, що проводить реформу в якій-небудь галузі.

В літературі він [Т. Шевченко] був великий реформатор, творець нових напрямів, стилів, жанрів (Вітч., 3, 1964, 120);

Ім’я К. С. Станіславського — великого реформатора сцени, видатного режисера, актора, творця системи — науки про закони сценічного мистецтва — широко відоме всьому світові (Мист., 6, 1965, 38).

2. Діяч або прихильник реформації.

Левицький був православним і католиком, реформатором і протестантом, буддистом і магометанином разом (Скл., Карпати, II, 1954, 307);

Особа чеського реформатора й проповідника [Яна Гуса] зацікавила Шевченка передусім своєю революційною діяльністю (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реформатор — реформа́тор іменник чоловічого роду, істота особа, що здійснює реформи; прихильник реформ Орфографічний словник української мови
  2. реформатор — -а, ч. 1》 Особа, що проводить реформу в якій-небудь галузі. 2》 Діяч або прихильник реформації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реформатор — РЕФОРМА́ТОР, а, ч. 1. Особа, що проводить реформу в якій-небудь галузі. У літературі він [Т. Шевченко] був великий реформатор, творець нових напрямів, стилів, жанрів (із журн.); Ім'я К. Словник української мови у 20 томах
  4. реформатор — реформа́тор (від лат. reformator – перетворювач) особа, що здійснює реформу, перетворювач у будь-якій галузі суспільно-політичного життя, науки, техніки, мистецтва. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. реформатор — Реформа́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. реформатор — рос. реформатор особа, яка є ініціатором перетворення, реформи і керує її здійсненням. Eкономічна енциклопедія