реченець
РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст.
Строк.
Реченець умовленої сплати вже минув (І. Франко);
Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю... (М. Коцюбинський);
Надійшов реченець виїзду до війська (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)