реченець
РЕЧЕНЕ́ЦЬ, нця́, ч., заст. Строк.
Реченець умовленої сплати вже минув (Фр., VII, 1951, 115);
Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю… (Коцюб., І, 1955, 112);
Надійшов реченець виїзду до війська (Ков., Світ.., 1960, 68).
Словник української мови (СУМ-11)