решпект
РЕШПЕ́КТ, у, заст., рідко.
Те саме, що респе́кт.
– Звідки решпект до пана? З дальшої бесіди випливає правда (М. Коцюбинський);
Блиснув [Білевич] окулярами на Микошу; ладен був задушити хлопця, що стояв у позі, повній решпекту до високих зборів панів професорів (О. Полторацький);
– Свейських послів приймати з належним їх чинові решпектом (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)