решпект
РЕШПЕ́КТ, у, заст., рідко. Те саме, що респе́кт.
— Звідки решпект до пана? З дальшої бесіди випливає правда (Коцюб., II, 1955, 236);
Блиснув [Білевич] окулярами на Микошу; ладен був задушити хлопця, що стояв у позі, повній решпекту до високих зборів панів професорів (Полт., Повість.., 1960, 330);
— Свейських послів приймати з належним їх чинові решпектом. Малюгу, коли прибуде з ними, лишити тут і відправити на Москву до князя Прозоровського, аби все оповів особисто (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 570).
Словник української мови (СУМ-11)