рештки
РЕ́ШТКИ, ток, мн.
1. Сліди, залишки чого-небудь.
Хазяїн кав'ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної, гарячої кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою. Швидко серце стало жвавішати. Погубивши рештки хмелю, ми сиділи бадьорі й схвильовані (Ю. Яновський);
На кругловидому обличчі її змішалися переляк, настороженість і рештки пустотливості (М. Стельмах);
В .. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (О. Гончар);
// Пережитки чого-небудь, негативне, що залишилось від минулого.
– А може, ся досада – рештки “рабства”? (Леся Українка);
– Селянство – ми, а це (жест в бік глухого села) убогі рештки темноти з часів давноминулих – це ти прекрасно знав (О. Довженко).
2. Те, що збереглося, уціліло від остаточного зруйнування.
До останнього часу в породах Криворізької серії, що містить в собі залізорудні поклади, не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (з наук. літ.);
При похованні в с. Черевковому на Сіверському Дінці знайдено рештки одягу з дуже тонкого, добре обробленого хутра (з наук. літ.).
3. Частини війська, що уціліли після бою.
Червоноармійська частина в двадцяти верстах з боями тримала місто, а Левченко дістав завдання ліквідувати рештки противника біля села Гілківці (І. Микитенко);
На олешківський берег повипливали з плавнів рештки команд розбитої ескадри (Ю. Яновський);
Рештки військ під командуванням генерала Новикова мали або загинути, або пробиватися в гори, через Балаклаву, до партизанів (В. Кучер).
4. Те, що залишається після чого-небудь (перев. після виробничого процесу, оброблення чогось).
Кукурудзяні рештки – стебла, листя тощо – являють собою вогнище хвороботворних організмів, а для деяких збудників – навіть поживу (з наук.-попул. літ.);
Рештки асенізації найкраще використовувати для удобрення після компостування їх з землею або торфом (з наук. літ.).
○ (1) До ре́штки (д) див. ре́шта.
Словник української мови (СУМ-20)