рештки

РЕ́ШТКИ, ток, мн.

1. Сліди, залишки чого-небудь.

Хазяїн кав'ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної, гарячої кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою. Швидко серце стало жвавішати. Погубивши рештки хмелю, ми сиділи бадьорі й схвильовані (Ю. Яновський);

На кругловидому обличчі її змішалися переляк, настороженість і рештки пустотливості (М. Стельмах);

В .. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (О. Гончар);

// Пережитки чого-небудь, негативне, що залишилось від минулого.

– А може, ся досада – рештки “рабства”? (Леся Українка);

– Селянство – ми, а це (жест в бік глухого села) убогі рештки темноти з часів давноминулих – це ти прекрасно знав (О. Довженко).

2. Те, що збереглося, уціліло від остаточного зруйнування.

До останнього часу в породах Криворізької серії, що містить в собі залізорудні поклади, не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (з наук. літ.);

При похованні в с. Черевковому на Сіверському Дінці знайдено рештки одягу з дуже тонкого, добре обробленого хутра (з наук. літ.).

3. Частини війська, що уціліли після бою.

Червоноармійська частина в двадцяти верстах з боями тримала місто, а Левченко дістав завдання ліквідувати рештки противника біля села Гілківці (І. Микитенко);

На олешківський берег повипливали з плавнів рештки команд розбитої ескадри (Ю. Яновський);

Рештки військ під командуванням генерала Новикова мали або загинути, або пробиватися в гори, через Балаклаву, до партизанів (В. Кучер).

4. Те, що залишається після чого-небудь (перев. після виробничого процесу, оброблення чогось).

Кукурудзяні рештки – стебла, листя тощо – являють собою вогнище хвороботворних організмів, а для деяких збудників – навіть поживу (з наук.-попул. літ.);

Рештки асенізації найкраще використовувати для удобрення після компостування їх з землею або торфом (з наук. літ.).

○ (1) До ре́штки (д) див. ре́шта.