рештки

РЕ́ШТКИ, ток, мн.

1. Сліди, залишки чого-небудь.

Хазяїн кав’ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної, гарячої кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою. Швидко серце стало жвавішати. Погубивши рештки хмелю, ми сиділи бадьорі й схвильовані (Ю. Янов., II, 1958, 79);

На кругловидому обличчі її змішалися переляк, настороженість і рештки пустотливості (Стельмах, Хліб.., 1959, 270);

В.. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (Гончар, III, 1959, 215);

// Пережитки чого-небудь, негативне, що залишилось від минулого.

— А може, ся досада — рештки «рабства»? (Л. Укр., III, 1952, 687);

— Селянство — ми, а це (жест в бік глухого села) убогі рештки темноти з часів давноминулих — це ти прекрасно знав (Довж., І, 1958, 125).

2. Те, що збереглося, уціліло від остаточного зруйнування.

До останнього часу в породах Криворізької серії, що містить в собі залізорудні поклади, не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (Вісник АН, 1, 1957, 56);

При похованні в с. Черевковому на Сіверському Дінці знайдено рештки одягу з дуже тонкого, добре обробленого хутра (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 79).

3. Частини війська, що уціліли після бою.

Червоноармійська частина в двадцяти верстах з боями тримала місто, а Левченко дістав завдання ліквідувати рештки противника біля села Гілківці (Мик., II, 1957, 274);

На олешківський берег повипливали з плавнів рештки команд розбитої ескадри (Ю. Янов., II, 1958, 202);

Рештки військ під командуванням генерала Новикова мали або загинути, або пробиватися в гори, через Балаклаву, до партизанів (Кучер, Голод, 1961, 182).

4. Те, що залишається після чого-небудь (перев. після виробничого процесу, обробки чогось).

Кукурудзяні рештки — стебла, листя тощо — являють собою вогнище хвороботворних організмів, а для деяких збудників — навіть поживу (Наука.., 3, 1959, 40);

Рештки асенізації найкраще використовувати для удобрення після компостування їх з землею або торфом (Овоч., 1956, 54);

Кожен керівник колгоспу і радгоспу, місцеві партійні і радянські органи, комсомол повинні.. по-господарському використати всі післяжнивні рештки (Рад. Укр., 1.VIII 1958, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рештки — ре́штки множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. рештки — мн., (тепла) сліди, залишки; (судна) РЕШТА; (рабства) пережитки; (небіжчика) останки; (ворогів) недобитки. Словник синонімів Караванського
  3. рештки — див. залишок Словник синонімів Вусика
  4. рештки — -ток, мн. 1》 Сліди, залишки чого-небудь. || Пережитки чого-небудь, негативне, що залишилося від минулого. 2》 Те, що збереглося, вціліло від остаточного зруйнування. 3》 Частини війська, що вціліли після бою. 4》 Те, що залишається після чого-небудь (перев. після виробничого процесу, обробки чогось). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рештки — РЕ́ШТКИ, ток, мн. 1. Сліди, залишки чого-небудь. Хазяїн кав'ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної, гарячої кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою. Швидко серце стало жвавішати. Словник української мови у 20 томах
  6. рештки — до ре́шти. 1. Дощенту, до кінця, остаточно. Один загін захопив Самійла Лаща в його селі, куди він втік. Козаки вбили його й зруйнували його палац до решти (І. Фразеологічний словник української мови
  7. рештки — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови