рибонька
РИ́БОНЬКА, и, ж.
1. Пестл. до ри́ба 1.
– Чи проживе рибонька без водиці..? Так і я не проживу без твоєї любові (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ходять, виблискують рибоньки, швидко мигтять в глибині (Н. Забіла);
* У порівн. Зажурилась чорнобрива, Тяжко зажурилась, Плаче, плаче та ридає, Як рибонька б'ється... (Т. Шевченко).
2. Пестливе звертання до дівчини, жінки.
Ой вийди, вийди, серденько Галю! Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (з народної пісні);
– Скажи ж мені, рибонько, скажи, донечко моя, втіхо моя, скажи мені, чим тебе рятувати, чого тобі бракує? (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)