риб'ячий
РИ́Б'ЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до ри́ба 1.
Холодний дотик слизького риб'ячого тіла вернув йому всю пам'ять (І. Франко);
І з моря дивні випливають люди: Хвіст риб'ячий і чоловічі груди Та голова (М. Рильський);
Неможливо тхнуло риб'ячими потрохами (Ірина Вільде);
// Притаманний рибам, характерний для них.
Запахло по березі баговинням, мулом та риб'ячою сирістю (І. Нечуй-Левицький);
// Пов'язаний з рибою.
Тепер він провадив риб'ячу комерцію і весь улов продавав німцям за марки (Григорій Тютюнник);
// Який добувають, одержують із риби.
Як її [дівчинку] не годували, як її не лікували від різних хвороб, ніщо не допомагало. Навіть риб'ячий жир не допомагав (О. Іваненко);
Риб'яче борошно;
// Пригот. з риби або з рибою (про страву).
Під жовтою кучерявою грушею на городі Мелашка, Уласова онука, частувала гусарів риб'ячою щербою (Іван Ле);
– Ідучи до вас, ми прихопили з собою добру мережу. Тепер будете їсти тетерю з риб'ячою юшкою (С. Добровольський).
2. перен. Безпристрасний, холодний, байдужий до всього.
– А вся ця нерозпорядливість від чого? – люто витріщається Барильченко. – Думаєте, від нестачі ума? Від риб'ячого серця – ось від чого! (О. Гончар);
// Який не має яскравого забарвлення, невиразний (про очі, обличчя).
До нього підійшов якийсь панок з риб'ячими, неспокійно блукаючими очима і попрохав вогню (М. Коцюбинський);
Трактористка вже з явною неприязню дивилась на цю обважнілу постать у парусиновім кітелі, з блідим, .. якимось риб'ячим обличчям (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)