риб'ячий

РИ́Б'ЯЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до ри́ба 1.

Холодний дотик слизького риб'ячого тіла вернув йому всю пам'ять (І. Франко);

І з моря дивні випливають люди: Хвіст риб'ячий і чоловічі груди Та голова (М. Рильський);

Неможливо тхнуло риб'ячими потрохами (Ірина Вільде);

// Притаманний рибам, характерний для них.

Запахло по березі баговинням, мулом та риб'ячою сирістю (І. Нечуй-Левицький);

// Пов'язаний з рибою.

Тепер він провадив риб'ячу комерцію і весь улов продавав німцям за марки (Григорій Тютюнник);

// Який добувають, одержують із риби.

Як її [дівчинку] не годували, як її не лікували від різних хвороб, ніщо не допомагало. Навіть риб'ячий жир не допомагав (О. Іваненко);

Риб'яче борошно;

// Пригот. з риби або з рибою (про страву).

Під жовтою кучерявою грушею на городі Мелашка, Уласова онука, частувала гусарів риб'ячою щербою (Іван Ле);

– Ідучи до вас, ми прихопили з собою добру мережу. Тепер будете їсти тетерю з риб'ячою юшкою (С. Добровольський).

2. перен. Безпристрасний, холодний, байдужий до всього.

– А вся ця нерозпорядливість від чого? – люто витріщається Барильченко. – Думаєте, від нестачі ума? Від риб'ячого серця – ось від чого! (О. Гончар);

// Який не має яскравого забарвлення, невиразний (про очі, обличчя).

До нього підійшов якийсь панок з риб'ячими, неспокійно блукаючими очима і попрохав вогню (М. Коцюбинський);

Трактористка вже з явною неприязню дивилась на цю обважнілу постать у парусиновім кітелі, з блідим, .. якимось риб'ячим обличчям (О. Гончар).