ривкий

РИВКИ́Й, а́, е́.

Який здійснюється, відбувається ривком, ривками.

Воловик зробив ривкий рух, ударив рукою по каганці. Жовтий язик сховався в темряві (Г. Епік);

Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману. Ривкими ходовими струменями турляв у спину “кримчак” (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. ривкий — ривки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ривкий — -а, -е. Який здійснюється, відбувається ривком, ривками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ривкий — РИВКИ́Й, а́, е́. Який здійснюється, відбувається ривком, ривками. Воловик зробив ривкий рух, ударив рукою по каганці. Жовтий язик сховався в темряві (Епік, Тв.  Словник української мови в 11 томах