ривкий
РИВКИ́Й, а́, е́. Який здійснюється, відбувається ривком, ривками.
Воловик зробив ривкий рух, ударив рукою по каганці. Жовтий язик сховався в темряві (Епік, Тв., 1958, 544);
Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману. Ривкими ходовими струменями турляв у спину «кримчак» (Добр., Очак. розмир, 1965, 167).
Словник української мови (СУМ-11)