1. Словник української мови в 11 томах

ривкий

РИВКИ́Й, а́, е́. Який здійснюється, відбувається ривком, ривками.

Воловик зробив ривкий рух, ударив рукою по каганці. Жовтий язик сховався в темряві (Епік, Тв., 1958, 544);

Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману. Ривкими ходовими струменями турляв у спину «кримчак» (Добр., Очак. розмир, 1965, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ривкий — ривки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ривкий — -а, -е. Який здійснюється, відбувається ривком, ривками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ривкий — РИВКИ́Й, а́, е́. Який здійснюється, відбувається ривком, ривками. Воловик зробив ривкий рух, ударив рукою по каганці. Жовтий язик сховався в темряві (Г. Словник української мови у 20 томах