ривок
РИВО́К, вка́, ч.
1. Короткий, різкий, поривчастий рух кого-, чого-небудь.
Іван Залізняк міцно сіпнув за ручку балконних дверей, але вони не піддалися. Тоді він рвонув сильніше, відлетіла суха торішня замазка, ще ривок — і двері відкрилися (Собко, Звич. життя, 1957, 72);
І радість невимовна, Коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок (Рильський, Поеми, 1957, 256);
// розм. Різке, грубе шарпання, смикання кого-небудь.
Аж різкий ривок за горло скинув його вниз, під ноги лютого натовпу (Ле, Наливайко, 1957, 422);
// перен. Стрибок у розвитку чого-небудь.
Зроби́ти риво́к — рвонутися вперед.
Борис зробив ривок, досяг найбільшої швидкості і потім знову перейшов на плавний розмашистий біг (Собко, Біле полум’я, 1952, 41).
2. спорт. Підняття ваги різким рухом на себе.
Змагання з штанги проводяться за програмою класичного триборства: жим двома руками, ривок двома руками та поштовх двома руками (Спорт.., 1958, 40).
3. Стрімке просування кого-небудь за один прийом.
Павло відчуває, що лишається тільки якийсь невеличкий запас для одного ривка, але лейтенант знає це і береже останній резерв (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 91);
Від люті бійців, від того шаленого ривка їх, здавалося, закипіла вода в річці, завирувала, сипнула кривавими бризками, розступилася (Довж., III, 1960, 35);
// Поспішність у роботі, нерівномірне різке прискорення її темпу.
4. у знач. присл. ривко́м. Одним різким коротким рухом; поривчасто.
Він став оглядати мотор, непомітно поставив на місце деталь (раніш зняту). Потім сів на мотоцикл, ривком натиснув ногою — мотор зразу ж завівся (Головко, І, 1957, 417);
Допаливши цигарку, рвучким ривком викинув [Мартин] її за вікно на вулицю (Епік, Тв., 1958, 59);
Запалившись, Оля з останніх сил, ривком, викручує ногу, і переслідувач.. летить сторч головою (Юхвід, Оля, 1959, 211).
5. у знач. присл. ривка́ми. Порушуючи ритм чого-небудь; неритмічно, нерівномірно.
Кашубський ігнорував будь-які планові основи постачання експедиції, вся робота велась ривками, штурмівщиною (Дмит., Розлука, 1957, 195);
// Неплавно.
Щось крикнули з гурту, та Саїд не озирався. Відкрив допоміжний кран пального, і машина ривками понесла в гори (Ле, Міжгір’я, 1953, 366).
Значення в інших словниках
- ривок — риво́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ривок — -вка, ч. 1》 Короткий, різкий, поривчастий рух кого-, чого-небудь. || розм. Різке, грубе шарпання, смикання кого-небудь. || перен. Стрибок у розвитку чого-небудь. Зробити ривок. 2》 спорт. Підняття ваги різким рухом на себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ривок — РИВО́К, вка́, ч. 1. Короткий, різкий, поривчастий рух кого-, чого-небудь. Іван Залізняк міцно сіпнув за ручку балконних дверей, але вони не піддалися. Тоді він рвонув сильніше, відлетіла суха торішня замазка, ще ривок – і двері відкрилися (В. Словник української мови у 20 томах
- ривок — РИВО́К (різкий, раптовий рух), ПО́СМИК, ПОРИ́В розм. — Відчиніть двері! Чуєш? Двері відчини, уб'ю! — засичав Грибовський і, рвонувши що було сили, відчинив двері. Від сильного ривка Мандрика, що держався за ручку, вилетів у коридор (О. Словник синонімів української мови