1. Словник української мови в 11 томах

ригання

РИГА́ННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. рига́ти та результат цієї дії.

Душна хата, заповнена випарами всяких напитків, риганням, бо й се відбувалося тут же, давила низькою стелею і ще більше розморювала п’яних людей (Хотк., Довбуш, 1965, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ригання — рига́ння іменник середнього роду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. ригання — -я, с., вульг. Дія за знач. ригати та результат цієї дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ригання — РИГА́ННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. рига́ти та результат цієї дії. Душна хата, заповнена випарами всяких напитків, риганням, бо й се відбувалося тут же, давила низькою стелею і ще більше розморювала п'яних людей (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах