риженький
РИЖЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до ри́жий.
Знайшлося в Семена Івановича Гуляя (розуміється, в його корови, а не в нього) теля... Риженьке, лисеньке, на правій нозі біленька пляма... (Остап Вишня).
2. Не дуже рижий; рижуватий.
Волосся [маляра] чорне, під чуб підстрижене, а уси собі риженькі, та густі, та довгі (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Не раз мені, хоч і підсміювався син, хотілося, мов Бога, побачити нашого імператора. І таки побачила .. і царя, і його риженьку борідку, і вельми горду царицю (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)