рижий
РИ́ЖИЙ, а, е, розм.
Червоно-жовтий або жовто-червоний (про колір волосся, шерсті, оперення).
Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Панас Мирний);
Вправною козачою посадкою в сідлі він здалеку видавався єдиним цілим з конем, рижа масть якого на віддалі затьмарено зливалася з малиновим кунтушем молодого козака (Іван Ле);
// Який має волосся, шерсть, оперення такого кольору.
З березнику назустріч шкандиба рижа кобила, коростява та сапата (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ми її в класі лисицею прозвали. Не за те, що рижа, а за те, що хитра (А. Головко);
// Червонувато-жовтий, світло-коричневий (про колір очей, різних предметів і т. ін.).
В рижих зіницях заліг важкий сум (В. Козаченко);
Я знав цей край – морози і жароту, Вітри піщані, що з пустель метуть, А вгледів ще, як люди на роботу В грязюці рижій на цегельню йдуть (Я. Шпорта);
// у знач. ім. ри́жий, жого, ч.; ри́жа, жої, ж. Людина з волоссям червоно-жовтого або жовто-червоного кольору.
Хватайся на рижого (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)