рижий
РИ́ЖИЙ, а, е, розм. Червоно-жовтий або жовто-червоний (про колір волосся, шерсті, оперення).
Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Мирний, І, 1949, 287);
Вправною козачою посадкою в сідлі він здалеку видавався єдиним цілим з конем, рижа масть якого на віддалі затьмарено зливалася з малиновим кунтушем молодого козака (Ле, Хмельницький, І, 1957, 281);
// Який має волосся, шерсть, оперення такого кольору.
З березника назустріч шкандиба рижа кобила, коростява та сапата (Кв.-Осн., II, 1956, 229);
Ми її в класі лисицею прозвали. Не за те, що рижа, а за те, що хитра (Головко, Мати, 1940, 67);
// Червонувато-жовтий, світло-коричневий (про колір очей, різних предметів і т. ін.).
В рижих зіницях заліг важкий сум (Коз., Вибр., 1947, 78);
Я знав цей край — морози і жароту, Вітри піщані, що з пустель метуть, А вгледів ще, як люди на роботу В грязюці рижій на цегельню йдуть (Шпорта, Мужність, 1951, 86);
// у знач. ім. ри́жий, жого, ч.; ри́жа, жої, ж. Людина з волоссям червоно-жовтого або жовто-червоного кольору.
Хватайся на рижого (Номис, 1864, № 12796).
Словник української мови (СУМ-11)