римар
РИ́МАР, я, ч., розм., рідко.
Те саме, що ли́мар.
У XVI –XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря, коваля, бублейника, кравця і т. ін (з наук. літ.);
Римар вносить шмат сириці і сідає при вікні (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)