Словник української мови у 20 томах

ринський

РИ́НСЬКИЙ, кого, ч., іст.

Назва австрійського (австро-угорського) гульдена (флорена) у Галичині в період її перебування у складі Австрійської (з 1867 – Австро-Угорської) імперії.

Банкноти були по ринському, а з грубості купки Сень догадувався, що в однiй купцi мусило бути сто штук (І. Франко);

Загальна вартість споруди становила 1 мільйон золотих ринських (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ринський — Ри́мський, ри́нський: — ринський (р.) — назва монетної одиниці, що була в обігу в Галичині і в тій частині Польщі, яка після поділу Речі Посполитої в 1772 р. відійшла до Австрії; назва походить від річки Рейн (в XVI ст.  Словник з творів Івана Франка
  2. ринський — -кого, ч. Назва австрійського гульдена на західно-українських землях, які перебували під владою Австрії (з 1867 р. – Австро-Угорщини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ринський — ри́нський: ◊ пи́ти за ри́нського гучно гуляти, витрачаючи значні кошти (ст): Народ був переважно вже зачемеричений, згідно з традицією, що від віків наказувала їх предкам “пити за ринського”, коли йдеться в рекрути (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. ринський — Ри́нський, -кого, -кому (мон.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)