рипатися
РИ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Багато ходити туди-сюди, відчиняючи раз у раз двері.
Часом тра [треба] перейти через пекарню. Кричить баба, мов у своїй хаті: “чого рипаєтесь, чого розходилися” (М. Коцюбинський);
Діти не відступали від Сенька, рипалися постійно то на двір, то з двору (С. Ковалів).
2. перев. із запереч. част. не. Пориватися, намагатися кудись піти або зробити що-небудь.
[Опара (танцюючи):] Ану, піддай хто охоти! А то вже ноги ледве човгають! [Недобитий:] З такими танцями краще б ти й не рипався! (М. Кропивницький);
Я мав зайти до Тамари, але відкладав це з дня на день. Навіть впала мені думка прикинутись, що занедужав, і нікуди не рипатись (Я. Гримайло).
◇ (1) І не ри́патися і не сми́катися (д) див. сиді́ти.
Словник української мови (СУМ-20)