рипати

РИ́ПАТИ, аю, аєш, недок.

Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип¹).

Говірка на вулиці, тупання; ворота рипали, віконця стукали; усе чула Галя... (Марко Вовчок);

Всередині [готелю] стояв гук неугавний, деренчали дзвінки несамовито, рипали та стукали двері безперестанно (Панас Мирний);

// чим. Створювати рип.

Більшенькі [діти] новими чобітьми рипають і весело кожному в вічі поглядають (Марко Вовчок);

– Дмитре, пожежа! – Ну й що ж, – рипає клямкою. – Сафронів хутір горить вогнем ясним (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. рипати — ри́пати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. рипати — -аю, -аєш, недок. Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип I). || чим. Створювати рип.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипати — ри́пати 1. скрипіти (м, ср, ст): Дитинко, та не рипай тими дверима! Давай або туди, або сюди (Авторка) 2. вул. їсти (ст)|| = труняти 3. вул., вульг. здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. рипати — РИПАТИ, аю, аєш, недок. Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип 1). За ними [колодниками], мов довгії тіні, Дві шкапи та рипає віз (Пісні та романси українських поетів..  Словник української мови в 11 томах
5. рипати — Рипати, -паю, -єш гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. н. п. — дверима. Скрипѣть дверью.  Словник української мови Грінченка