рипати
РИ́ПАТИ, аю, аєш, недок.
Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип¹).
Говірка на вулиці, тупання; ворота рипали, віконця стукали; усе чула Галя... (Марко Вовчок);
Всередині [готелю] стояв гук неугавний, деренчали дзвінки несамовито, рипали та стукали двері безперестанно (Панас Мирний);
// чим. Створювати рип.
Більшенькі [діти] новими чобітьми рипають і весело кожному в вічі поглядають (Марко Вовчок);
– Дмитре, пожежа! – Ну й що ж, – рипає клямкою. – Сафронів хутір горить вогнем ясним (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рипати — ри́пати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рипати — -аю, -аєш, недок. Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип I). || чим. Створювати рип. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипати — ри́пати 1. скрипіти (м, ср, ст): Дитинко, та не рипай тими дверима! Давай або туди, або сюди (Авторка) 2. вул. їсти (ст)|| = труняти 3. вул., вульг. здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рипати — РИПАТИ, аю, аєш, недок. Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип 1). За ними [колодниками], мов довгії тіні, Дві шкапи та рипає віз (Пісні та романси українських поетів.. Словник української мови в 11 томах
- рипати — Рипати, -паю, -єш гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. н. п. — дверима. Скрипѣть дверью. Словник української мови Грінченка