1. Словник української мови в 11 томах

рипати

РИПАТИ, аю, аєш, недок. Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип 1).

За ними [колодниками], мов довгії тіні, Дві шкапи та рипає віз (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 270);

Говірка на вулиці, тупання; ворота рипали, віконця стукали; усе чула Галя... (Марко Вовчок, I, 1955, 155);

Всередині [готелю] стояв гук неугавний, деренчали дзвінки несамовито, рипали та стукали двері безперестанно (Панас Мирний, III, 1954, 257);

// чим. Створювати рип.

Більшенькі [діти] новими чобітьми рипають і весело кожному в вічі поглядають (Марко Вовчок, I, 1955, 30);

— Дмитре, пожежа! — Ну й що ж, — рипає клямкою. — Сафронів хутір горить вогнем ясним (Михайло Стельмах, II, 1962, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипати — ри́пати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рипати — -аю, -аєш, недок. Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип I). || чим. Створювати рип. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипати — РИ́ПАТИ, аю, аєш, недок. Час від часу або дуже часто видавати рип (див. рип¹). Говірка на вулиці, тупання; ворота рипали, віконця стукали; усе чула Галя... Словник української мови у 20 томах
  4. рипати — ри́пати 1. скрипіти (м, ср, ст): Дитинко, та не рипай тими дверима! Давай або туди, або сюди (Авторка) 2. вул. їсти (ст)|| = труняти 3. вул., вульг. здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. рипати — Рипати, -паю, -єш гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. н. п. — дверима. Скрипѣть дверью. Словник української мови Грінченка