рипатися
РИ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Багато ходити туди-сюди, відчиняючи раз у раз двері.
Часом тра [треба] перейти через пекарню. Кричить баба, мов у своїй хаті: «чого рипаєтесь, чого розходилися» (Коцюб., І, 1955, 457);
Діти не відступали від Сенька, рипалися постійно то на двір, то з двору (Ков., Світ.., 1960, 94).
2. перев. з запереч. част. не. Пориватися, намагатися кудись піти або зробити що-небудь.
[Опара (танцюючи):] Ану, піддай хто охоти! А то вже ноги ледве човгають! [Недобитий:] З такими танцями краще б ти й не рипався! (Кроп., V, 1959, 30);
Я мав зайти до Тамари, але відкладав це з дня на день. Навіть впала мені думка прикинутись, що занедужав, і нікуди не рипатись (Грим., Подробиці.., 1956, 89).
Сиді́ти [й (і, та)] не ри́патися див. сиді́ти.
Значення в інших словниках
- рипатися — ри́патися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- рипатися — (в хаті) ходити сюди-туди; (з ч. не) не пориватися, не робити <�вживати> заходів, сидіти тихо; (сидіти і не) ІД. не виявляти активности. Словник синонімів Караванського
- рипатися — див. втручатися; ходити Словник синонімів Вусика
- рипатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. 1》 Багато ходити туди-сюди, відчиняючи раз у раз двері. 2》 перев. з запереч. част. не. Пориватися, намагатися кудись піти або зробити що-небудь. Сидіти [й (і, та)] не рипатися — див. сидіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипатися — РИ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. 1. Багато ходити туди-сюди, відчиняючи раз у раз двері. Часом тра [треба] перейти через пекарню. Кричить баба, мов у своїй хаті: “чого рипаєтесь, чого розходилися” (М. Словник української мови у 20 томах
- рипатися — сиді́ти, (і) не ри́патися. 1. Нікуди не виходити; перебувати де-небудь безвідлучно. Хто забрався, .. у гори або яри, то вже сидітиме увечері тихо і не рипатиметься (Леся Українка). 2. Не втручатися в що-небудь, бути бездіяльним. Фразеологічний словник української мови
- рипатися — Рипатися, -паюся, -єшся гл. Часто отворять дверь. Сиди в хаті, не рипайся. Ном. № 13305. Словник української мови Грінченка